Зацікавленість проблемою загиблої планети Фаетон існував завжди. Ця стаття покликана розкрити деякі таємниці історії цієї планети, витоки космічного зародження сучасного людства і тих шляхів еволюції, якими йшов наш з вами розвиток.

Якщо розглядати закон еволюційного розвитку з позиції причинно-наслідкових зв'язків (карми), то вся сукупність породжених колись і неперероблених причин буде знову і знову повторюватися в однакових між собою рисах і аспектах до тих пір, поки ці причини не будуть остаточно зжиті, і не відновиться порушена рівновага життя.

Планета Фаетон мала розміри, що приблизно в 1,5 разів перевищували розміри сучасного Юпітеру. Це було об'ємне тіло, яке врівноважувало діяльність Сонця, як нової зірки в нашій Галактиці. На Фаетоні існувала високорозвинена цивілізація, що була здатна здійснювати просторові і тимчасові переходи до інших зоряних систем.

По суті Фаетон відбивав вищих всесвітів. І розвивався власним шляхом. Тому накопичив певний об'єм сотворюючих енергій – добра, і що руйнують – зла. Зло і добро в поданому контексті потрібно розуміти як види матерії – негативної і позитивної, руйнуючої і сотворюючої, одну з яких необхідно переробити і подолати, щоб планета і цивілізація разом з нею змогла зійти на наступний, більш високий рівень розвитку в усіх сферах життя.

Згідно філософії Духа будь-яка еволюція полягає в тому, що Дух спускається в Хаос, щоб впорядкувати його, зробивши організованим і досконалим. Деякі кармічні програми Сонячної системи припускали боротьбу з хаосом через накопичення негативних енергій для розвитку матерії, фактично – через накопичення зла. Подібні накопичення повинні були активувати протилежну творячу енергію і привести її до їх переробки. Що і передбачалося реалізувати на Фаетоні.

Однак в певний момент на планеті рівновага була порушена переважаючим обсягом негативних енергій, що призвело до боротьби між темним відділом, який намагався впливати на молоду систему, і світлим відділом Галактики, що веде до творення і співтворення. У якийсь момент обсяг космічного зла перейшов допустимі межі і посилив свій вплив на матерію більш, ніж це було необхідно для розвитку планети. І цим порушив рівновагу життя. Темний відділ Галактики зміг вибудувати ситуацію, коли космічне зло на Фаетоні накопичувалося більш активно, ніж потрібно, і матерія почала гинути.

Усвідомивши цей процес, Логос Фаетона здав свої повноваження і пішов відпрацьовувати невиконання своєї місії в матерію – діяти як один із Владик Ієрархії Фаетона. На його місце зійшов один із Кумар (Космічних Духів, званих ще Синами Фаетона), що відомий як Люцифер. Люцифер – це той, хто творить матерію Сонячної системи – люциди. На Фаетоні Люцифер досяг багато, але ситуацію з переважанням зла над добром переламати не зміг. За цієї причини виник конфлікт Люцифера з Логосом Фаетона - фактично, Матір’ю Планети Фаетон. Цей конфлікт супроводжувався родинним конфліктом між Люцифером і його близнюковою парою – супутником Фаетона, відомим наразі як Місяць, на якому в той час існувало розвинене життя. Всі ці конфлікти призвели до найстрашнішої війни на Фаетоні, яка тривала довгі роки.

У момент найвищого розвитку Люцифера Владикою Дому Отця всього Фаетону був улюблений син Люцифера – Сатана. Фактично він був одним з Логосів Сонячної системи. Сатана повинен був виконати місію Христа – прийняти Любов, направлену з Метагалактики для спасіння Фаетону. Але вплив Владики Темного відділу виявився сильнішим, і місія Христа не була виконана. Сатана занепав. Люцифер теж не зміг подолати ситуацію. Планета продовжувала гинути. Матерія руйнувалася на всіх рівнях.

Крім відданості Логосу планети кожен Учень Ієрархії планети в момент подібної кризи повинен був зуміти сприйняти вібрації Сонячного Отця Сонячної Системи, що і є навчанням в Галактичній і Метагалактичній Ієрархіях і призводить до стрибка в розвитку планети. Але ані Люцифер, ані Місяць, ані Сатана зробити цього не змогли.

Тому далі занепав один з Кумар – той, який допомагав розгортати Слово Логоса на Планеті. І після цього Логосом Фаетона став Дух з Сонячної Ієрархії – Ланто. Його завдання було тим самим – вивести Фаетон з кризи. Він намагався зробити це протягом тисяч років, але і йому це не вдалося. Вчитель Кут Хумі тоді був першим Кумарою Фаетона, найближчим соратником Логоса, але зло посилювалося. Почався хаос.

Владики Галактики прийняли рішення знищити планету, тому, що вона стала впливати на Галактичну рівновагу і умови розвитку матерії. На Фаетон була направлена одна із занепалих зірок. Зірка була створена на вищих рівнях Галактики – в Галактиці Квітів Розуму. Її суттю був Серцевий Розум Метагалактики. Цією зіркою була Земля.

Вона була спрямована в Сонячну систему для знищення Фаетона. Після удару зруйнувалося приблизно 40% матерії Фаетона, він був збитий зі своєї орбіти. Залишки планети створили пояс астероїдів. Воля Отця Галактики була виконана, восьма зірка Плеяд отримала статус планети і почала своє сходження. В результаті удару Земля отримала вм’ятину на рівні сучасної Маріанської западини. Коли в давнину вірили, що Земля пласка, то цей дійсно факт викривлення простору-часу на місці вм'ятини. Перші мільйони років планета вибудовувалася в кулю на орбіті.

Удар був такої сили, що зруйнував половину матерії Сонячної системи не тільки фізичної, а і тонкої. Тому деякі планети були привнесені в Сонячну систему для рівноваги, а деякі були створені новими. Меркурій залишився в Сонячній системі з часів Фаетона, але прийшли Венера і той ряд планет, який ми зараз знаємо. Штучним чином було знищено життя на Місяці як на головному супутнику Фаетона. Після цього почався новий виток розвитку Сонячної системи, проте карма того, що сталося, залишилася на Землі. І Земля стала єдиним місцем в нашій Сонячній системі, де колишні мешканці загиблого Фаетона могли знову спробувати скласти іспит на свою зрілість, розумність і духовний розвиток і продовжити свій еволюційний шлях.

Глобуси Землі як сфери різноманітного життя планети стали приймальним пунктом і для колишніх мешканців Місяця – місячних пітрі, перед якими стояло завдання створення, розвитку і вдосконалення людських тіл.

Людство проходило свій еволюційний шлях від розумних тварин Галактики, включаючи динозаврів і Нагів, до сучасної розумної людини. Процес цього розвитку детально описаний в статті “Глобусні форми життя на планеті Земля”.

Тільки наприкінці третьої лемурійської раси більшість людських істот в тілі тварин знайшло відносну розумність і самосвідомість. До цього підвели людей Ієрархи Сонячної системи. Саме вони створили людину розумну, у величній мірі прискоривши її розвиток, і забезпечили тим самим людям Землі можливість подальшої психічної, ментальної і духовної еволюції.

Залежно від своєї готовності людина Землі отримувала різну ступінь розвиненості. У тіла найбільш еволюційно розвинених груп земних людей втілювалися Вогняні Духи, що стали Архатами і Адептами. Нам відомі Олена Блаватська, Олена і Микола Реріхи.

Для навчання людей і їх вдосконалення Вчителі Ієрархії інших планет, в тому числі Фаетона, Юпітера, Венери, втілювалися на Землі, створюючи ашрами і приймаючи там всіх учнів, які бажали змінити своє життя. Дуже добре процес самовдосконалення і учнівського сходження описаний в 4хтомнику Конкордії Антарової «Два життя».

Звичайно, ця схема є дуже спрощеною. Еволюційний процес становлення розумної людини нашої планети був набагато складніший і багатогранний. Наприклад, згідно з «Таємною Доктриною» деякі духи отримали свою розумність ще за часів Другої Гіперборейської Раси, коли тіла протолюдей складалися ще з ущільненої ефірної матерії і не мали твердих тканин і кісткових скелетів. Про це ж пише і найвідоміший сучасний російський хірург-офтальмолог, організатор експедицій до Тибету Ернст Мулдашев. Про дослідження в області генофонду людства можна прочитати в його книгах, де також згадуються величезні ефірні тіла прабатьків людства.

Подібним чином втілюючись в фізичні тіла людей, занепалі монади Фаетона (так звані Сини Фаетона - його мешканці, які не пройшли остаточно свій шлях розвитку на цій планеті) отримували можливість продовжити свою психічну, ментальну і духовну еволюцію, але вже на Землі. Судячи з усього, більшість синів Фаетона втілилося в період четвертої Атлантичної раси. У розвитку інтелекту вони значно перевищували основну масу людей і тому могли займати провідні позиції в ієрархічній системі цивілізації атлантів. На відміну від місячних пітрі, що створили тваринну людину на Землі, яка спочатку не володіла розумом і самосвідомістю і не мала карми, Сини Фаетона, які втілилися в людські тіла, несли в собі весь тягар відповідальності за все скоєне ними на загиблій планеті. Бо вони залишилися розумними і самосвідомими духами і зберегли свій людський статус після космічної катастрофи.

Тому більшість жителів Атлантиди, опинившись приблизно в тих же умовах, в яких вони вже колись існували на Фаетоні, проявляють властиві їм за попереднім втіленням духовні і моральні якості розумної людської сутності. Однак атланти здавали свій кармічний іспит не стільки на зрілість розуму та інтелекту, скільки на зрілість духовного розвитку і моральності.

І цей іспит більш пізніша цивілізація Атлантиди не змогла здати. Атланти повторили в мініатюрі сценарій розвитку подій на Фаетоні. Жахливі природні катаклізми, що поглинули Атлантиду, являють собою якусь відповідність космічній катастрофи Фаетона. І лише одна третина раси була збережена. Ця частина людства загиблої Атлантиди злилася з народженою новою арійською 5ю расою і передала їй свої знання і досягнення. А тепер і ми, представники 6ї раси, здаємо свій кармічний іспит на право подальшого людського типу життя і розвитку на планеті Земля.

Протягом мільйонів років на нашій планеті поступово зрощувалися дві цивілізації - Землі і Фаетона. Душі Фаетона відрізнялися великими накопиченнями, технічними можливостями, розвиненим інтелектом, який, проте, був не завжди адекватним.

Планета продовжувала свій розвиток, на землю втілився Гаутама Будда, сила Духа якого просвітлила і перетворила матерію. Просвітлення Будди - Самадхі - вивело його на буддхічний план. А входження в Саторі - на Атмічний план. Ієрархія Землі довела, що планета може входити в більш просвітлену матерію, ніж фаетонці. І через 500 років зміг прийти Христос.

Вчені давно підтвердили, що наша Земля звучить нотою фа-дієз. Фаетон своїм розвитком повинен був увійти в ноту ФА, але планета загинула. Нова епоха - друга спроба планети, тепер уже Землі, увійти в манвантару ФА. І в цьому сходженні нам доводиться взаємодіяти з частиною кармічних спадщин Фаетона. З одного боку ми вимушено долаємо карму занепалої планети, з іншого - швидкість і свобода сходження Землі і людини спирається на позитивний досвід Фаетона, що разом з кармою переданий нашій планеті.

У підсумку на Землі синтезувалося кілька галактичних цивілізацій попередніх епох. Це дало шанс Землі і мешкаючому на ній людству отримати Вчення Синтезу - нове Метагалактичне Слово Отця.

У перспективі все людство шостої раси буде створювати в Сонячній системі штучну планету по відпрацюванню карми Сонячної системи за загибель Фаетона. Якщо ми навчимося згущувати енергетику, ми навчимося її застосовувати. Відновлення Вищої Планети ФА, як колишньої загиблої планети Фаетон, буде іспитом для всього людства Землі.